установка_puppy_linux_на_нетбук_acer_aspire_one - Зейское співтовариство користувачів Linux і Unix

1. Про нетбуці і Linux
2. Потрібне програмне забезпечення
3. Версії Puppy linux
4. установка
5. Крок 1 - Підготовка до встановлення
6. Крок 2 - Завантаження з flash-накопичувача
7. Крок 3 - Створення розділів на диску
8. Крок 4 - Процедура інсталяції
9. Установка із застосуванням автономної файлової системи
10. стисла система
11. Незжата система
12. Установка із застосуванням стандартної файлової системи

У статті йдеться про встановлення дистрибутива Puppy Linux на нетбук Acer Aspire One. Приділено увагу способу установки і вибору формату файлової системи.

Про нетбуці і Linux

Acer Aspire One 110aw - це простенький бюджетний нетбук з перших серій подібних пристроїв. Нижче наведені деякі характеристики пристрою:

Діагональ екрану 8.9 "Роздільна здатність дисплея 1024 × 600 (LED підсвічування) чіпсет Intel GSE945 Частота системної шини 533 МГц Процесор Atom N270 (одноядернік) Частота процесора 1.6 ГГц Об'єм кеш пам'яті 2-го рівня 512 Кб Об'єм оперативної пам'яті 512 Мб Максимально встановлюється обсяг 1536 Мб (DDR2 PC2-4200) 1 слот Тип відеокарти інтегрована, Intel GMA 950 Тип накопичувача SSD 8 Гб Порт підключення зовнішнього монітора 15pin D-Sub USB 2.0 3 шт LAN (RJ-45) 10/100 Мбіт / с Wi-Fi до 54 Мбіт / сек (802.11a / b / g) Зовнішні накопичувачі кардрідер Веб-камера 0.3 Мпікс Формат акустики 2.0 Маніпулятор тачпад Ємність батареї 2200 мАг Макс. час роботи 3 ч

У стандартній комплектації, на нетбуці стоїть тайванська система Linpus Linux . Ця система (точніше її ядро) "заточена" саме під цей нетбук, так як на інших дистрибутивах не працюють вбудовані кард-реадери.

Після придбання, автор користувався стандартним дистрибутивом. У міру вивчення системи, більшість софта дистрибутива виявилося марною і не забезпечувало функціональності для таких завдань як "просто посерфити в інеті", "перевірити пошту" і "попрацювати в локальній мережі". Далі був випробуваний Ubuntu Netbook Remix, але софта в ньому виявилося також надто багато, незважаючи на більш зручний інтерфейс. Ubuntu для цього нетбука виявився просто монстром - довге завантаження, постійне використання свопу навіть при роботі тільки одного браузера зводили всі принади нанівець. В якості експерименту був випробуваний Puppy-linux з завантаженням з flash-накопичувача. Не дивлячись на класичний інтерфейс, що не адаптований на мобільні пристрої, завантаження відбувалася на порядок швидше, і щодо легковагі додатки менше навантажували процесор. Хоч в Puppy Linux додатків значно менше, ніж в Ubuntu, існуючих цілком вистачає для вищеописаних найпростіших завдань. Нижче буде розглянуто приклад установки Puppy Linux Slacko (5.3) на нетбук Acer Aspire One 100aw з твердотілим накопичувачем (SSD).

Потрібне програмне забезпечення

Перш ніж приступити до установки, непогано буде зайти на сайт PuppyLinux і подивитися яке програмне забезпечення входить в дистрибутив. Або, ще краще, підготувати дистрибутив для завантаження з flash-накопичувача, випробувати на віртуальній машині або нетбуці. Список програмного забезпечення не обмежується стандартною установкою - можна підключити Puppy-репозиторії і через Інтернет встановити потрібні програми. Знайти відсутню програму також можна на форумах Puppy - користувачі самі складають і публікують pet-пакети, які можна встановити через наявний в дистрибутиві інсталятор.

Версії Puppy linux

йдемо на офіційний сайт і читаємо переваги тієї чи іншої збірки:

• Lucid 5.2.8 - створена на базі бінарних пакетів Ubuntu.

• Wary 5.2 - містить багато перехідного ПО і розрахований на старе залізо і довгострокову підтримку.

• Slacko 5.3 - створений на базі бінарних пакетів дистрибутива Slackware і сумісний з репозиторіями цього дистрибутива. Версія 5.3.1 (вийшла в грудні 2011р.) Містить численні виправлення.

Також на сервері дистрибутива є версії, адаптовані для нетбуків (для процесорів Intel Celeron і Atom). Знаходяться вони тут: http://distro.ibiblio.org/puppylinux/Puppeee/Puppeee1.0/

Автор випробував Slacko 5.3 на нетбуці. Нижче наведені деякі характеристики, отримані практичним шляхом, в залежності від способу роботи файлової системи:

параметр стандартна установка автономна файлова система розмір зайнятого простору на диску після установки 550 Мбайт 150 Мбайт використання пам'яті системою на момент появи робочого столу 90 ... 100 Мбайт 350 ... 420 Мбайт час завантаження (від команди завантажувача до появи робочого столу) 30 сек. 1 хв. 23 сек.

• наявність програмного забезпечення (з коробки) є майже все ПО для домашньої робочої станції, включаючи різні системні утиліти і програми для мультимедіа;

• плюси:

  • наявність різних майстрів і утиліт для початкового налаштування;

  • присутні кодеки - відео можна дивитися без додаткових установок;

  • є майстер для установки Adobe Flash Player (в комплекті відсутній), який викачує плейер і ставить без зайвих питань і рухів тіла користувача;

• мінуси:

  • немає Midnight Commander`а в стандартній установці (в стандартному репозиторії);

  • присутній тільки найпростіша утиліта для підключення по VPN (тобто без вказівки доп. налаштувань);

  • на нетбуці тачпад повільно переміщує курсор (але "мишка" працює нормально) - регулюється необхідні інструменти;

  • спочатку система розрахована на одного користувача - тобто всі дії виконуються від імені root`а;

  • ПЗ не адаптовано під маленькі екрани - швидко втомлюються очі при читанні текстів дрібним шрифтом.

  • якщо обраний варіант з автономної файлової системою і включено збереження сесії, то виключення нетбука відбувається протягом хвилини - за цей час всі налаштування документи архівуються і зберігаються в файл на накопичувачі.

установка

Для початку скачайте образ дистрибутива по посиланнях офіційного сайту http://www.puppylinux.com/ . Можна завантажити образ з російського проекту Puppy: http://uco.puppyrus.org/ За допомогою програми UNetbootin запишемо образ на флеш-накопичувач. Далі завантаживши з цього флеш-накопичувача і познайомимося з дистрибутивом. Якщо все влаштовує, можна приступати до установки.

Є 3 варіанти установки дистрибутива Puppy на комп'ютер:
Повна стандартна установка файлової системи на жорсткий диск.
У цьому випадку на жорсткому диску створюється стандартна файлова система Linux - каталоги / boot, / etc, / usr і тдю і робота відбувається як в будь-якому іншому лінукс-дистрибутиві.

Установка незжатої автономної файлової системи. На диску в цьому випадку розташовуються файли операційної системи без стиснення. При старті комп'ютера частина системних файлів переноситься в віртуальну файлову систему в пам'яті і робота йде вже там. Файли профілю користувача зберігаються безпосередньо на накопичувач. Деякі системні логи пишуться тільки в віртуальну файлову систему і не зберігаються після перезавантаження.

Установка запакованій (стислій) автономної файлової системи
В цьому випадку, вся файлова система розподілена між декількома запакованими файлами і зберігається на накопичувачі у вигляді звичайних файлів. При старті комп'ютера завантажується ядро, а потім з файлів на накопичувачі витягується в пам'ять файлова система, з якої і буде працювати операційна система. Якщо комп'ютер має більше 256 Мбайт оперативної пам'яті, цей варіант буде працювати. Завантаження системи в цьому варіанті відбувається довше, але додатки будуть запускатися швидше. Простір жорсткого диска використовується тільки для збереження файлів завантаження і сесії роботи. Періодично, система буде скидати в файл або безпосередньо в окремий розділ дамп поточного сеансу, включаючи користувацькі документи.

Вибір варіанту установки залишається за користувачем. У першому варіанті, як показала практика, в файлової системі перезаписується безліч файлів - цей варіант застосуємо для машин, де є механічний жорсткий диск. Другий варіант - "золота середина" між швидкодією і використанням ресурсу твердотільного жорсткого диска. Деякі логи системи не записуються на накопичувач і залишаються в шарі RAM-файлової системи, але профіль користувача (включаючи кеш браузера) зберігаються в незмінному вигляді. Для другого варіанту додатково потрібно налаштувати додатки для ще більшого заощадження накопичувача (наприклад, відключення кеша в браузері). Третій варіант максимально зберігає накопичувач, але через процедури стиснення система вантажиться і вимикається повільніше. Коротко переваги і недоліки викладені в таблиці:

варіант файлової системи плюси мінуси стандартна система швидке завантаження,
зручність роботи з файловою системою, менше заощадження твердотільного диска автономна система без компресії трохи зберігає накопичувач, завантаження відбувається трохи довше, ніж у варіанті зі стандартною системою автономна система з компресією більше зберігає накопичувач, завантаження відбувається приблизно в 2 рази довше, ніж у варіанті зі стандартною системою

Окремо варто відзначити вибір файлової системи для накопичувача (жорсткого або твердотільного диска) і використання файлу підкачки. Для твердотільного накопичувача, кращої файлової системою буде ext2 або ext4 (але з відключеним журналированием). Якщо в нетбуці стоїть звичайний жорсткий диск - системи ext4 цілком вистачить. Файл підкачки для першого варіанту не потрібен - за час тестів, він жодного разу небув використаний, причому на машині запускався відеоплеєр і різні Інтернет-додатки. Для третього варіанту - стане в нагоді, оскільки пам'яті в 512Мбайт все-таки замало для роботи з розміщенням файлової системи в пам'яті. У будь-якому випадку, свап-файл в 300 ... 350Мбайт в кінці файлової системи не завадить. Якщо у користувача замість твердотільного накопичувача працює звичайний жорсткий диск, то свап-файл можна збільшити до 1.5 розміру оперативної пам'яті (але не більше 2 Гб) і розмістити його ближче до початку диска.

Крок 1 - Підготовка до встановлення

Викачуємо iso-образ з сайту http://www.puppylinux.com/download/index.html і зберігаємо на гвинті. При бажанні, викачуємо файл контрольної суми і порівнюємо з контрольною сумою збереженого образу командою md5sum.

На цьому етапі можна випробувати дистрибутив вже в VirtualBox завантажившись з iso-образу. Якщо після побаченого не пропало бажання працювати в системі, пробуємо на нетбуці - встановлюємо програму UNetbootin з репозиторіїв системи якщо ще не встановлена. для deb-систем:

# Apt-get install unetbootin

для ArchLinux:

# Pacman -S unetbootin

Далі підключаємо до комп'ютера flash-накопичувач, очищаємо на ній інформацію і форматіруем в fat32, якщо вона відформатована в якійсь іншій системі. Якщо спрацювало автомонтірованіе і флешка примонтировать до файлової системи - добре, так і має бути. Якщо не примонтировать - монтуємо вручну:

# Mount -t vfat -o rw / dev / sdc1 / mnt

(У вас може бути інше ім'я замість / dev / sdc1 - дивіться dmesg)
Тепер запускаємо програму UNetbootin. Тоді запити пароль root`а для безпосередньої роботи з накопичувачем:

Вводимо його, з'явиться вікно параметрів. Ставимо галочку на Diskimage, режим ISO, вибираємо файл образу, "Тип" - USB-drive, "Drive" - ім'я розділу флешки. Якщо в меню програми не з'явився шлях до флешці, слід перезапустити програму (флешка повинна бути підключена до комп'ютера і примонтировать до запуску програми):

Будьте уважні з вибором пристрою, інакше потрібні файли на накопичувачі можуть бути втрачені!

Коли всі параметри виставлені, натискаємо "OK" і чекаємо поки не скопійовано все файли:

Далі програма запропонує перезапустити комп'ютер - не робимо цього, а просто виходимо з програми:

Тепер flash-накопичувач готовий, не забудьте зробити його отмонтірованіе графічним менеджером або командою:

# Umount / mnt

Крок 2 - Завантаження з flash-накопичувача

Вставляємо flash-накопичувач в нетбук, перезавантажуємо його і через F12 вибираємо варіант завантаження з флешки. Нижче, в картинках, описаний процес завантаження і конфігурації монітора. Ця процедура робиться кожен раз коли дистрибутив завантажується з зовнішнього накопичувача. В процесі установки можливо її потрібно зробити кілька разів. Скріншоти частково зроблені на віртуальній машині, а частково на нетбуці, тому у вас може щось відрізнятися. Зокрема, на нетбуці, завантажувач без праці визначає відеокарту і режим монітора. Залишиться тільки "спробувати" режим.

Етап завантаження завершений. Далі потрібно підготувати розділи диска і почати установку.

Крок 3 - Створення розділів на диску

Цей крок можна пропустити, якщо Ви в курсі чого і як або у Вас диск вже розбитий на розділи, але зверніть увагу, яким чином вибирається варіант автономної системи і нормальної установки!
Для варіанту зі стислою файлової системою, варто задуматися про те, яким чином буде зберігатися профіль - в файлі в першому розділі диска або для цього буде використаний окремий розділ цілком. Нижче описаний приклад збереження в окремий файл. Можливість збереження профілю в окремий розділ автором не перевірена, тому не описана.

Передбачається що на диску розділів немає і їх потрібно створювати. Є два шляхи подальших дій:

• запустити відразу програму маніпуляції розділами ( "Menu" → "System" → "GParted partition manager") і виконати необхідні дії з розділами. Тільки потім запустити інсталятор;

• запустити універсальний інсталятор - він сам запустить GParted partition manager і, після завершення всіх дії, продовжить свою роботу далі - почне процедуру установки.

Нижче буде описано другий варіант як універсальний.

1. Запускаємо інсталятор після натискання на значок "Install"
2. Тиснемо на "... Universal Installer"

Програма запитає на який тип носія виробляти установку. Для варіанту з автономної файлової системою вибираємо - "Internal IDE / SATA Flash Drive",
для варіанту нормальної установки - "Internal (IDE or SATA) hard drive"

Вибираємо накопичувач.

Якщо розділів на накопичувачі немає, інсталятор запитає користувача, чи не хоче він скористатися програмою для маніпулювання розділами. Тиснемо "GParted"

Запуститься GParted. Зверніть увагу, що в списку розділів варто значок зі знаком оклику - це значить, що на диску ще не існує порожній таблиці розділів. Якщо спробувати створити розділ, то вийде попередження нижче. Якщо такого значка немає, наступні 3 пункту можна пропустити.

Тут GParted каже що на диску ще немає таблиці розділів.

Створюємо нову таблицю розділів через меню "Device" → "Create Partition Table ..."

Вибираємо тип розділів: msdos, а потім "Apply"

Тепер можна створювати розділи: через праву кнопку миші тиснемо "New"

1. Створюємо "Primary Partition", розміром на 350 ... 370 Мбайт менше ніж обсяг накопичувача.
2. Тип системи виставляємо в ext2.

Тепер створюємо розділ підкачки: у рядку де unallocated, через праву кнопку миші тиснемо "New"

1. Вибираємо все залишився.
2. Primary Partition
3. File System: linux-swap

Далі натискаємо на "Apply" щоб зміни вступили в силу.

Всі зміни застосовані.

Тепер необхідно перший розділ помітити як завантажувальний (bootable) - для цього вибираємо рядок першого розділу і через праву кнопку миші переходимо на "Manage Flags"

Вийде меню прапорів. Ставимо галочку на boot.

У підсумку, на накопичувачі отримуємо приблизно таку таблицю розділів. Зверніть увагу, що в колонці Flags, в рядку першого розділу стоїть напис boot.

На цьому процедура розбивки диска завершена. Після закриття GParted, автоматично запуститься інсталятор і знову запитає на який диск ставити систему. Вибираємо завжди нижній рядок. В ідеалі, після маніпуляції з розділами, бажано перезавантажити нетбук для того, щоб ядро знало що з'явилися нові розділи, які треба врахувати. Потім слід знову запустити інсталятор.

Крок 4 - Процедура інсталяції

Незалежно від типу файлової системи (автономної або нормальної), необхідно примонтировать flash-накопичувач до запуску процедури установки. Якщо цього не зробити, інсталятор запитає звідки брати образ системи, але навіть якщо користувач прімонтірует в цей момент флешку і вкаже на файли, інсталятор не відпрацьована. Можливо це невелика недоробка. Краще примонтировать флешку до запуску інсталятора. Робиться це одиночним натисканням на значок флешки:

До цього моменту, процедура інсталяції для всіх варіантів аналогічна. Далі розглядаються варіанти застосування файлових систем.

Установка із застосуванням автономної файлової системи

Далі вибираємо варіант автономної файлової системи.

стисла система

Перед першим завершенням роботи, система запитає зберегти сеанс. Так як ми завантажилися з flash-накопичувача, зберігати нічого не потрібно. Коли настане перший завершений роботи вже встановленої операційної системи, система запитає про збереження сеансу і запропонує користувачеві налаштувати цей процес. Сеанс годі й зберігати, але все створені документи будуть втрачені, як якщо б Ви працювали з операционкой на flash-накопичувачі. Виглядає процес так:

Незжата система

Перед першим завершенням роботи, система запитає зберегти сеанс. Так як ми завантажилися з flash-накопичувача, зберігати нічого не потрібно.

Установка із застосуванням стандартної файлової системи

Процедура в цілому аналогічна порядку установки автономної файлової системи. В якості файлової системи для жорсткого диска можна вибрати журнальованою системи ext3 і ext4. Основна відмінність в порядку установки - вказівка ​​на жорсткий диск в нижчеописаному діалозі інсталятора:

Для варіанту нормальної установки потрібно вибрати "Internal (IDE or SATA) hard drive". В іншому, процедура установки особливостей не має.

Необхідна настройка після установки

А також