Великі письменники про російською мовою
У різний час діячі російської та світової культури з незмінним захопленням відгукувалися про російською мовою. Його багатство і виразність мало кого залишали байдужим. Звичайно, щоб оцінити всю красу російського слова, найкраще мати можливість порівняти його з іншими мовам. Але можна обійтися і без цього: досить згадати, чи виникали у вас коли-небудь труднощі в формуванні потрібного висловлювання з необхідними смисловими відтінками російською мовою. І відразу стає ясно, що це в принципі неможливо. По-русски можна висловити будь-яку думку, і звучати вона буде незмінно легко, витончено і невимушено. Не існує нічого, що було б під силу його граматичним структурам і словникового запасу.
Іноді можна почути механічні порівняння на зразок того, що в російській мові - приблизно 150 000 слів, а в англійському - 400 000. На підставі цього робиться висновок, що російській непогано б розширити словниковий запас. При цьому автори чомусь забувають, що в російській не було і немає тих обмежень, які є в англійському: незмінний порядок слів у реченні (від їх перестановки повністю міняється зміст сказаного), практична відсутність відмінків, артиклі та ін.
Кубик Рубика (publicdomainpictures.net)
Анітрохи не применшуючи достоїнств англійської мови, хочеться зауважити, що при таких граматичних обмеженнях англійцям мимоволі доводиться мати розширений словниковий запас, щоб висловлювати необхідні смислові відтінки. У російській же мові немає нічого подібного. Слова в ньому можна вертіти як завгодно, немов в кубику Рубіка, і всякий раз результат буде чудовим. Гнучкість російської мови дозволяє обходитися меншою кількістю слів, анітрохи від цього не страждаючи. Це його якість було помічено ще за часів Державіна і Ломоносова.
«Мови нашого небесна краса не буде ніколи потоптана від худоби», - зауважив якось Михайло Ломоносов в риму. А в прозі уточнив: «Карл V, римський імператор, казав, що іспанською мовою пристойно говорити з Богом, французьким - з друзями, німецькою - з ворогом, італійським - з жіночою статтю. Але якби він росіянин знав мову, то, звичайно, до того б додав, що їм з усіма говорити пристойно, так як знайшов би в ньому і пишність іспанського, і жвавість французького, і фортеця німецького, і ніжність італійського, і багатство, і сильну зображувальність латинської та грецької мови ».
Михайло Ломоносов (megabook.ru)
«Як матеріал словесності, мова слов'яно-російська має незаперечну перевагу перед усіма європейськими», - говорив Олександр Пушкін, якого прийнято вважати одним з основних творців російської літературної мови. Саме він надав йому ті легкість і витонченість, які нам зараз так звичні.
«Прекрасний нашу мову під пером письменників невчених і невмілих швидко хилиться до падіння. Слова спотворюються. Граматика коливається. Орфографія, ця геральдика мови, змінюється в сваволі всіх і кожного », - зауважив Пушкін іншим разом.
Олександр Пушкін (megabook.ru)
Російські письменники завжди виступали за дбайливе ставлення до слова. «Моральність людини видно в його ставленні до слова», - говорив Лев Толстой. І додавав: «Звертатися з мовою абияк - значить, і мислити абияк: приблизно, неточно, невірно». А ось інший вислів Льва Миколайовича: «Як не кажи, а рідна мова завжди залишиться рідним. Коли хочеш говорити по душі, жодного французького слова в голову не йде, а якщо хочеш блиснути, тоді інша справа ».
Лев Толстой (megabook.ru)
«По суті, для інтелігентної людини погано говорити повинно вважатися також непристойно, як не вміти читати і писати», - вважав Чехов. Антону Павловичу вкрай не подобався канцелярський російський: «Але яка гидота чиновницький мову! «Виходячи з того положення» ... «з одного боку» ... «з іншого ж боку» - і все це без усякої потреби. «Темне менш» і «Помере того» чиновники склали. Я читаю і відпльовуватися », - обурювався він.
Антон Чехов (megabook.ru)
Справедливості заради слід додати, що чиновницький мову не призначений для краси: там головне - точно висловити сенс. Хоча і це можливо зробити по-різному. Може, занадто красиво не вийде, але хоча б не буде різати слух.
«Мова є сповідь народу, В ньому чується його природа, Його душа і побут рідний», - писав поет Петро В'яземський.
Петро Вяземський (megabook.ru)
«Слов'яно-російський мову, за свідченнями самих іноземців-естетів, не поступається латинської ні в мужності, грецькому - ні в плавності, перевершує всі європейські мови: італійська, іспанська та французька, не кажучи вже про німецький», - вважав Гаврило Романович Державін.
Гаврило Державін (megabook.ru)
Виразні засоби мови слід використовувати економно. «Правила слідуй завзято: щоб словам було тісно, а думкам - просторо», - писав Некрасов.
Микола Некрасов (megabook.ru)
«Російська мова в умілих руках і в досвідчених вустах - гарний, співучий, виразний, гнучкий, слухняний, спритний і місткий, - відзначав Купрін. - Мова - це історія народ. Мова - це шлях цивілізації і культури. Саме тому вивчення та збереження російської мови є не простою захопленням знічев'я, а нагальною необхідністю ».
«Російська мова - це мова поезії. Російська мова надзвичайно багатий багатогранністю і тонкістю відтінків », - сказав французький письменник Проспер Меріме. Тим більше приємно чути це від носія далеко не самого останнього європейського мови.
Проспер Меріме (megabook.ru)
"Російська мова! Тисячоліття створював народ це гнучке, пишне, невичерпно багату, розумне поетичне ... знаряддя свого соціального життя, своєї думки, своїх почуттів, своїх надій, свого гніву, свого великого майбутнього ... Чудової в'яззю плів народ невидиму мережу російської мови: яскравого як веселка слідом весняному дощу , влучного як стріли, задушевного як пісня над колискою, співучого ... Дрімучий світ, на який він накинув чарівну мережу слова, скорився йому, як приборканий кінь », - захоплено вигукував письменник Олексій Миколайович Толстой.
Олексій Толстой (megabook.ru)
«Сердцеведеніем і мудрим знанням життя відгукнеться слово британця; легким чепуруном блисне і розлетиться недовговічне слово француза; вигадливо придумає своє, не кожному доступне розумно-худорляве слово, німець; але немає слова, яке було б так замашисто, жваво, так виривалося б з-під самого серця, так би кипіло й жваво тремтіло, як влучно сказане російське слово », - зауважував Микола Васильович Гоголь. Напевно, йому можна вірити: не дарма ж він так довго прожив в Європі. Знав, про що говорив. «Перед Вами громада - російську мову!», - вигукував Гоголь.
Микола Гоголь (megabook.ru)
«Бережіть нашу мову, наш прекрасний російська мова - це скарб, це надбання, передане нам нашими попередниками! Звертайтеся шанобливо з цим могутнім знаряддям; в руках умілих воно в змозі творити дива », - закликав Іван Сергійович Тургенєв. І пояснював, що він має на увазі: «Бережіть чистоту мови як святиню! Ніколи не вживайте іноземних слів. Російська мова так багатий і гнучкий, що нам нема чого брати у тих, хто бідніший нас ». На жаль, запозичення, часто невиправдані, останнім часом частішають.
Іван Тургенєв (megabook.ru)
«Багато російські слова самі по собі випромінюють поезію, подібно до того, як дорогоцінні камені випромінюють таємничий блиск», - поетично зауважив Костянтин Паустовський. І додав: «З російською мовою можна творити чудеса!»
«Якщо ти хочеш долю переспорити, Якщо ти шукаєш відради квітник, Якщо потребуєш твердої опори - Вивчи російську мову! Горького пильність, нескінченність Толстого, Пушкінській лірики чисте джерело Блискучі дзеркальність російського слова - Вивчи російську мову! »- написав узбецький поет Сабір Абдулла. У республіках колишнього СРСР розуміли значення і красу російського слова.
«Мова, чудовий нашу мову. Річкове і степове в ньому роздолля, В ньому Клекотів орла і вовчий рик, Наспів, і дзвін, і ладан прощі », - віддавав данину захоплення мови поет Костянтин Бальмонт.
Костянтин Бальмонт в 1880-е (all-photo.ru)
«Ні в російській мові нічого осадового або кристалічного; все хвилює, дихає, живе », - зауважив російський поет, публіцист і філософ Олексій Хомяков.
«Найбільше багатство народу - його мову! Тисячоліттями накопичуються і вічно живуть у слові незліченні скарби людської думки і досвіду », - сказав лауреат Нобелівської премії з літератури Михайло Шолохов.
Антон Чехов і Максим Горький
«Російська мова невичерпно багатий, і все збагачується з вражаючою швидкістю», - говорив Максим Горький. Ці слова класика зайвий раз свідчать про виняткову життєздатності нашої мови.
